Другая версия мифа
Позднее эту легенду стали излагать иначе. Главным героем истории по-прежнему является Прометей. Краткое содержание ее немного иное. Теперь он предстает в роли величавого и мудрого провидца (Прометей и означает «Промыслитель»), а не хитреца, укравшего огонь.
С самого начала мира в период борьбы старых богов с олимпийцами (младшими богами) Прометей знал о том, что младших богов не удастся взять силой, нужно использовать хитрость. Он предложил титанам свою помощь, но самоуверенные старшие боги отвергли его предложение. Предвидя их неминуемое поражение, Прометей занял сторону олимпийцев и помог им свергнуть врагов. А вместо благодарности и вечной дружбы получил жестокую кару некогда бывшего союзника Зевса.
Олимпийцев преследует страх того, что наступит время — и их постигнет участь отцов. Они будут свергнуты своими же потомками — молодыми богами. Они не знают, как предотвратить это, но знает Прометей. Краткое содержание этой версии повествует о том, что ему известно все, что ждет их в конце мира. Зевс хочет узнать у Прометея этот секрет, поэтому и подвергает его истязанию, но титан с гордостью молчит.
Тогда сын Зевса Геракл, еще не будучи богом, решает прекратить мучения Прометея в благодарность о том добре, которое титан сделал для смертных. Он расправляется с орлом и освобождает Прометея. В ответ на этот шаг Прометей рассказывает Гераклу, как сохранить власть Зевса и его соратников.
Похищение огня
Вскоре остальные боги заинтересовались смертными созданиями, которые раньше не представляли для них никакой ценности. Они видели, что человечество научилось жить для себя, а это не понравилось Зевсу. Громовержец решил собрать совет, поскольку он хотел, чтобы люди начали чтить жителей Олимпа. Прометей тоже присутствовал на совете, поскольку испугался, что всемогущий бог хочет погубить человечество.
Когда Зевс заговорил о жертвоприношениях, титан решил схитрить. Он убил быка и разделал его тушу на две части. Прометей собрал все куски мяса вместе и засыпал их шкурой. Кости животного он покрыл блестящим и вкусно пахнущим жиром. Затем титан предложил владыке Олимпа определить, какая часть быка станет регулярным жертвоприношением богам, а какая останется людям. Зевс выбрал кости, покрытые жиром.
Когда Громовержец раскрыл обман, он сильно разозлился на Прометея и отобрал огонь у человечества. Люди потеряли единственную защиту. Они тяжело переносили холода, а по ночам пытались скрыться от хищников. Увидев это, титан бросился за помощью к Афине, которая тоже жалела людей. Она взяла полый посох, спрятала в него угли священного огня, а Прометей спустился с ним к народу. С его помощью человечество снова могло согреться у пламени.
Зевс и богиня Фетида
Какую тайну знал Прометей? Краткое содержание этого мифа включает в себя историю о том, что Зевс добивается любви морской богини – прелестницы Фетиды. Но Прометей знает, что Зевсу следует отказаться от нее, так как судьбой предначертано, что Фетида должна родить сына, который будет сильнее своего отца. Если его отцом станет Зевс, то сын станет сильнее его и неминуемо свергнет его, власть олимпийцев на этом закончится.
Зевс прислушивается к Прометею и оставляет Фетиду, которая потом стала женой обычного смертного, от которого она родила Ахилла – самого сильного человека на свете.
Начало
Что хочет поведать людям в своей поэме Эсхил («Прикованный Прометей»)? Краткое содержание произведения открывает читателям благородство и мужество главного героя на фоне жестокости богов.
Итак, на сцене появляется Прометей, сопровождаемый двумя демонами – Насилием и Властью. По воле Зевса он должен быть прикован цепями к скале своим товарищем – богом огня Гефестом. Последнему жаль друга, но он не может противиться великому Зевсу и своей судьбе. Кандалы сковывают плечи, руки и ноги Прометея, а грудь пробивают железным колом, но Прометей безмолвствует. Дело сделано, палачам ничего не остается, как удалиться со сцены. Напоследок Власть презрительно бросает фразу: «Ты – Промыслитель, так промысли, как самому тебе спастись».
Далее краткое содержание («Прометей прикованный») стоит продолжить сценой, где, оставшись наедине с собой, Прометей обращается к солнцу и небу, морю и земле, призывая их стать свидетелями того, как несправедливо обошлись с ним боги за похищение огня и стремление открыть людям путь к достойной жизни.
Очень краткое содержание для читательского дневника
Прометей похитил со священной горы Олимп огонь и подарил его людям. Он научил их ремёслам, письму, счёту. Но всё это он делал против воли главного олимпийского бога Зевса. За это тот обрёк его на страдания — приказал приковать титана к скале.
Власть и Сила стали торопить Гефеста, чтобы он приковал своего друга к вершине скалы. Пришлось ему покориться и сделать это, но отныне он возненавидел своё ремесло.
Сила и Власть стали смеяться над Прометеем, сказав, что пусть люди теперь его спасают. Только когда они ушли, из груди титана вырвался стон.
Прометей знал, кто свергнет Зевса, так как обладал даром предвидения. Гермес передал ему требование Зевса открыть эту тайну, но тот не подчинился. Зевс обрушил скалу, и Прометей провалился под землю.
Разговор Прометея с Океанидами и Океаном
В этот момент краткое содержание «Прометей прикованный» должно продолжиться появлением нимф-Океанид, дочерей титана Океана, растревоженных лязгом и грохотом оков многострадального Прометея. Он говорит им о том, что предпочел бы томление в Тартаре этому публичному унижению, и о своей уверенности, что его страдания не будут длиться вечно, а Зевс будет вынужден сменить свой гнев на ласку и смирение. Хор нимф спрашивает Прометея, за что же Зевс так его наказывает? На что он отвечает, что причина в милосердии к людям, «…ибо сам он не милосерден» — говорит о Зевсе Прометей.
Затем легенда о Прометее, краткое содержание которой мы излагаем, рассказывает о появлении вслед за дочерями и самого Океана. Когда-то он воевал с титанами против младших богов. Но покорился, смирился, получил прощение и мирно несет свои волны по всему свету. Он говорит, что смирение – единственный выход, и предупреждает о мстительности Зевса, который может обречь Прометея на еще более невыносимые муки. Однако последний с презрением отвергает доводы Океана и предлагает ему подумать о себе, ибо он может разгневать Зевса своим сочувствием преступнику. Океан удаляется, а хор Океанид поет песнь сострадания, вспоминая в ней о брате Прометея Атланте, которого постигла мука вечно держать на своих плечах медный небосвод на западной стороне мира.
Рассказ Прометея о его помощи людям
О чем далее повествует легенда о Прометее? Краткое содержание продолжается рассказом Прометея Океанидам о том, сколько добра он сделал для смертных. Люди были неразумны, словно дети, и Прометей одарил их умом и речью. В пору томления заботами он успокаивал их надеждами. Им было тяжело жить в пещерах, каждый приход ночи внушал им страх, они были бессильны перед зимними холодами — и Прометей научил их строить дома. Он рассказал им о том, как меняются времена года и как при этом движутся небесные светила, научил их писать и считать, убедил передавать эти знания из поколения в поколение.
Что еще сделал для людей Прометей? Эсхил (краткое содержание поэмы этого автора мы рассматриваем) указывает в своем произведении, что никто иной, как Прометей, показал смертным залежи подземных руд, научил строить телеги, чтобы передвигаться по земле, и корабли, чтобы бороздить морские просторы, показал, как впрягать быков, чтобы обрабатывать плодородные земли. Он открыл смертным секреты целебных трав, чтобы они смогли лечить болезни.
Люди ничего не понимали о вещих знамениях, которые посылали им боги и мать-природа, благородный Прометей научил их гаданиям по внутренностям животных, крикам птиц и жертвенному огню.
Океаниды внемли ему и поразились тому, что, обладая такими знаниями и даром предсказания, мудрый Прометей не смог уберечь себя от гнева Зевса. На что титан ответил, что судьба сильнее его и Зевса. Тогда нимфы спросили его о том, что же уготовано судьбой Зевсу? Но Прометей не стал открывать им свою великую тайну, а хор продолжил петь свою песню сочувствия.
Характеристика персонажа Прометея
По характеристике героя можно понять смысл произведения. В древнегреческой мифологии редко упоминаются персонажи, которые решаются противостоять бессмертному и непобедимому владыке Олимпа. Прометей был одним из немногих, кто пошёл против Зевса и посмел одурачить его, но расплата за обман оказалась жестокой.
В биографии героя чётко прослеживается его трансформация. Титан бросает своих родственников и примыкает к Зевсу, но при этом он жалеет и успокаивает проигравшую сторону. В новой семье, живя на Олимпе, Прометей сохраняет свои главные качества:
- мудрость;
- великодушие;
- хитрость.
Сына Иапета и Климены считают образцом высоконравственного и духовного совершенства, поскольку он не захотел подчиняться главному богу и решил помочь смертным. Люди восхваляли Прометея. Для них он был бесстрашным героем, который принёс себя в жертву во имя добра. Кроме того, титан сам пережил духовный катарсис и исцелился от ненависти к Зевсу.
Поскольку Прометей стал героем, люди должны были почитать его не меньше, чем Зевса. Но в олимпийской мифологии не может быть сразу два лидера, поэтому титана вскоре противопоставляют Громовержцу. Культ Прометея не получил распространения. Никаких фестивалей и праздников в его честь люди не проводили. Это объясняется другой стороной поступка титана. Украв огонь, Прометей научил людей обману и мошенничеству. А древние греки боролись с ворами и считали кражу постыдным делом. Однако в Афинах можно найти алтарь, а в городе Сочи — статую, посвящённую античному герою.
Встреча с царицей Ио
Краткое содержание трагедии Эсхила «Прометей прикованный» должно содержать эти воспоминания о прошлом, которые затем прерываются будущим. На сцене появляется возлюбленная бога Зевса – прекрасная царевна Ио, превращенная им в корову. Опасаясь гнева своей ревнивой жены, богини Геры, Зевс превратил царевну в животное. Но Гера разгадала эту хитрость и потребовала, чтобы муж подарил эту корову ей. Зевс выполнил ее требование, и тогда Гера наслала на несчастную страшного овода. В поисках спасения от его непрекращающихся укусов Ио скиталась по всему свету.
Измученная и доведенная болью до отчаяния на грани безумия, она забралась на Прометееву скалу. Известный своим милосердием Прометей пожалел царевну и рассказал ей о том, что ее ждет. Из уст титана она узнает, что ее скитаниям пока не видно конца, ей предстоит преодолеть холод и зной, бродя по Азии и Европе, увидеть чудовищ и дикарей, прежде чем она достигнет египетских земель. Там она родит Зевсу сына, потомком в двенадцатом колене которого станет Геракл. Он придет на эту гору, чтобы освободить Прометея. Ио спрашивает о том, что будет, если Зевс не позволит Гераклу сделать это, на что Прометей отвечает, что тогда Зевс погибнет сам. Царевна хочет знать, кто же решится погубить бога Зевса, а титан объясняет ей, что причиной гибели Зевса станет его неразумный брак. А далее Прометей говорить отказывается. Тут на царевну вновь нападает зловредный овод, и ей ничего не остается, как умчаться прочь.
Міф про Прометея (скорочено)
За сивої давнини, коли над усім світом панував іще не Зевс, а його батько Кронос, люди, що тільки-но розселились по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили довкола. Зі страхом дивилися вони на грозові хмари й на пекуче сонце, на безкрає море й на височенні гори. І здавалося людям, що то могутні божественні істоти. Згодом владу над усім світом здобув Зевс, що скинув батька в Тартар – у найглибше дно землі й моря, що лежить далеко під царством мертвих, похмурим Аїдом1. Зі своєї небесної осяйної височини
Зевс і не дивився на нужденних людей, а ті ледь животіли серед незбагненної, ворожої природи. Скільки їх гинуло від хвороб та голоду, в боротьбі із жорстокою стихією! Так би зачах і загинув назавжди рід смертних людей, якби не став їм на захист і допомогу найблагородніший серед безсмертних – титан Прометей. Матір’ю його була велика Феміда, богиня справедливості й правосуддя. А батько – Іапет – належав до роду могутніх титанів, що їх здолав Зевс і скинув навіки у Тартар. Такої долі зазнав Іапет, але зосталися його сини – Атлант, Менетій, Прометей та Епіметей. Двох перших Зевс теж покарав за сміливу спробу змагатися з ним: у Менетія поцілив вогненною блискавкою, і той упав просто в Тартар, а величезному Атлантові надумав іншу кару – тримати на собі все небесне склепіння. А розумний і мужній Прометей сам став на бік Зевса. Він як ніхто розумів, що дикі, свавільні титани не можуть справедливо правити світом – для цього, крім сили, потрібний ще світлий розум. Прометей мав благородне, велике серце, він перший зглянувся на людей, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напинати вітрила, полювати лісову звірину, приручати тварин. Він перший запріг у ярмо дикого бика, перший приборкав вільного коня, і ті стали вірними помічниками людини. Прометей навчив смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, навчив добувати із землі мідь, золото й срібло та користуватися щедрими дарами природи. А громовладний Зевс і далі не зважав на людей. Зате його сини й дочки – молоді боги, що безжурно жили на Олімпі, – зацікавилися тими дрібними істотами, які сновигали десь далеко внизу, на землі. Знічев’я безсмертні навіть узялися допомагати людям, навчати ремесел і хліборобства, але за те зажадали від них великої шани і багатих дарів. Щоб скласти таку угоду, якось зібралися обидві сторони. Від богів виступав Зевс, від людей – титан Прометей, хоч сам був безсмертний. Він побоювався, що люди не зможуть протистояти богам, і поспішив їм на поміч. Титан так уболівав за долю смертних, що вдався навіть до хитрощів. Коли привели жертовного бика, він сам зарізав його і поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав самі кістки, але прикрив їх гарним, лискучим жиром, а меншу, де було смачне м’ясо, Прометей загорнув у брудну бичачу шкуру, ще й поклав зверху гидкі тельбухи. – Батьку наш Зевсе, вибери собі яку хочеш частину, – лукаво запросив Прометей. – Те, що ти вибереш, люди надалі віддаватимуть безсмертним богам. Як Прометей і сподівався, Зевс узяв собі купу, більшу і кращу на вигляд. Відтоді смертні стали їсти м’ясо, а кістки спалювати на шану безсмертним. Розлютився Зевс, збагнувши, як обдурив його Прометей заради тих смертних нікчем. Страшно загримів вів з темно-хмарного. Олімпу і жбурнув на землю вогненні стріли-блискавки. А потім надумав кару, аби дошкулити Прометеєві: він відмовив смертним у тому, що було їм доконче потрібне, у життєдайнім вогні. – Хай їдять м’ясо, але сире! – гримів люто Зевс. Пожалів людей своїм великим серцем титан Прометей і сміливо порушив Зевсову заборону. Якось він перестрів Афіну Палладу, любу Зевсову дочку. Богиня мудрості була завжди прихильна до титана, тож він і попросив її відчинити йому потай двері чорного ходу, що вів до Зевсового палацу. А Прометей, опинившись у Зевсовій оселі, мерщій узяв із божественного вогнища невеличку іскру, сховав її у порожній очеретині та й приніс людям на землю. Та чорним, грозовим буревієм насувався на відважного титана страшний гнів всевладного Зевса. Ніхто у світі ще не порушував так зухвало його заборони, ніхто не насмілювався повставати проти нього, батька всіх безсмертних і смертних. У шаленій нестямі Зевс звелів закувати титана Прометей в кайдани і припнути на самому краї стрімкої скелі, щоб відступник висів там довгі століття. Здійснити цю кару Зевс доручив своєму кульгавому сину Гефесту, неперевершеному митцеві й ковалю. А в помічники йому дав двох своїх вірних слуг – Силу і Владу, суворих, безжальних, жорстоких. Прикро було Гефестові коритися Зевсовій волі, бо він щиро шанував Прометея, але не послухатись рідного батька не міг. Знову і знову гупає молот, від нього йде стоголоса луна, і здається, то стогнуть похмурі Кавказькі гори. Нарешті титана прикуто. – От і добре! – озивається Влада. – До цієї скелі люди не дістануться, хоч би як хотіли зарадити своєму благодійникові. – Ніхто йому тепер не зарадить, – скрушно мовить Гефест, невблаганне-бо серце в сина Кроноса. Яку жорстоку кару він вигадав! Очам нестерпно дивитися на Прометея. – Остерігайся, щоб за такі слова Зевс не покарав і тебе, – похмуро каже Влада і квапить Гефеста. – Годі вболівати за тим зухвальцем, ходімо звідси. А ти, Прометею, можеш тепер ремствувати проти Зевса та дбати про жалюгідних смертних людей. Ані словом не озивається гордий богоборець. Навіть не дивиться, як ідуть геть Сила і Влада, кремезні, наче витесані з каменю, а за ними шкутильгає ще дужче Гефест. Тільки коли вони зникли за горами і навколо залягла мертва тиша, Прометей застогнав і голосно крикнув: – О божественний ефіре! О мати-земле і сонце ясне, всевидюще! О бистрокрилі вітри, хвилі невтомного моря! Погляньте, як покарав мене Зевс за те, що я був прихильний до смертних і приніс їм вогонь. Я знав, що Зевс мене покарає. Страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку! Прилетіли на великій крилатій колісниці ніжні жалісливі океаніди, що у своїх далеких підводних печерах почули брязкіт Прометеєвих кайданів. За океанідами поспішав на крилатому коні сам старий Океан2. Сивий, величний, він наблизився до Прометея і мовив: – Іапетів сину! Нікого у світі я так не шаную, як тебе. І я прилетів від краю землі сюди, до її іншого краю, щоб ти послухав мої ради: вгамуй своє горде серце, поступися перед дужчим. Адже ти сам добре знаєш: світом керує суворий самовладний бог. Не змагайся з ним! А я спробую випросити в нього для тебе швидке визволення. – Не турбуйся про мене, Океане, – відказав Прометей, – і не труди себе марно: невблаганний-бо Зевс. Згадай, як він тяжко покарав мого рідного брата Атланта, завдавши йому на рамена все небесне склепіння. Згадай, як приборкав Зевс стоголового Тіфона, що повстав був проти всіх богів, а тепер лежить, придавлений горою, і так важко йому, що аж полум’ям дихає. Остерігайся ти Зевса, він лихопомний, жорстокий, тож не здумай просити за мене. Я сам знесу свою кару. Якось до Кавказьких гір заблукала нещасна Іо, біла телиця. Колись вона була смертна дівчина, аргоська царівна, така гарна, що в неї закохався сам Зевс. Та за якийсь час вона теж стала жертвою всевладного бога. Обернена на сніжно-білу телицю, вона тікала світ за очі від гедзя, якого наслала на неї заздрісна Гера. – О, як ти, бідна, стогнеш! – співчутливо мовив Прометей. Я нічим не можу тобі допомогти, бо сам я не вільний. Але знай: тебе, смертну, чекає безсмертна слава, навіть море на згадку про тебе назвуть Іонічним. А Епаф, твій син від Зевса, започаткує великий рід, що дасть могутніх героїв. Най – славетніший з-поміж них, твій далекий нащадок Геракл3, прийде сюди і, нарешті, визволить мене. Знай і те, що всемогутній бог, через якого ми обоє страждаємо, незабаром може втратити свою владу. Від Мойр Прометей дізнався, що Зевса чекає загибель, бо він схоче одружитися з богинею Фемідою, найвродливішою дочкою морського бога Нерея4. А синові Феміди судилося стати дужчим за батька, хоч би хто він був – чи смертний герой, а чи безсмертний бог. Тож Зевса чекає та сама доля, якої через нього зазнав колись його рідний батько Кронос, і справдиться тоді батькове лиховісне прокляття. Переказ: Почувши слова Прометея, Зевс послав до титана меткого Гермеса дізнатися про таємницю, на яку натякає зухвалець, але Прометей не скорився, не піддався ніяким тортурам, навіть коли Громовержець скинув скелю з титаном у чорну безодню, коли орел гострими пазурами розривав титанові груди та дзьобав йому печінку. Лише коли Зевс прислав богиню Феміду, матір нескореного титана, Прометей розчулився і розкрив таємницю Мойр. Цитата: Почувши віщі слова, схаменувся Зевс, бо справді намірявся взяти морську богиню Фетіду собі за дружину. Незабаром Фетіду віддали за Пелея, славного аргонавта, разом з іншими героями він їздив до Колхіди по золоте руно. На весілля Пелея і Фетіди зійшлися всі боги, та навіть вони не пам’ятали такого пишного свята. А син Пелея і Фетіди – славетний Ахіллес – справді перевершив мужністю і силою свого батька і став найбільшим героєм Троянської війни. У подяку за засторогу Зевс послав найславетнішого з-поміж грецьких героїв, далекого нащадка Іо – Геракла – звільнити титана. Переказ: На руці Прометея залишилося одне кільце з пут, в якому застряг камінчик зі скелі. На згадку про подвиг титана люди носять металеві каблучки та персні з коштовними камінцями, а про мужніх, волелюбних людей, що віддають своє життя на благо народові, кажуть: в них палає іскра незгасного Прометеєвого вогню. Аїд – Бог підземного царства мертвих. Океан – титан, найстарший син Урана й Геї, давні греки уявляли його величезною рікою, що звідусіль оточує Землю. Геракл – син Зевса і смертної жінки Алкени. Нерей – морський бог, підвладний Посейдонові, добрий і справедливий дід, втілення спокійного моря. Жив у підводному палаці, мав багато дочок-нереїд.
Посещение Прометея Гермесом
После воспоминаний и предсказаний пора вернуться к настоящему. Появляется вестник Зевса – бог Гермес, презираемый Прометеем за прихлебательство перед олимпийцами, и требует титана повторить то, что он говорил о судьбе Зевса, угрожая ему новыми муками. Но Прометей не желает говорить с Гермесом, предпочитая страдания. Он говорит о том, что бессмертен и был свидетелем падения Урана и Крона, дождется и падения бога Зевса. Затем Гермес уходит, а Прометей призывает в свидетели своих безвинных страданий Небо и Землю. На этом краткое содержание книги «Прометей прикованный» можно закончить.
Інша версія міфу
Пізніше цю легенду стали викладати інакше. Головним героєм історії, як і раніше є Прометей. Короткий зміст її трохи інше. Тепер він постає в ролі величавого і мудрого провидця (Прометей і означає «Промислитель»), а не хитруна, що вкрав вогонь.
З самого початку світу в період боротьби старих богів з олімпійцями (молодшими богами) Прометей знав про те, що молодших богів не вдасться взяти силою, потрібно використовувати хитрість. Він запропонував титанам свою допомогу, але самовпевнені старші боги відкинули його пропозицію. Передбачаючи їх неминучу поразку, Прометей зайняв сторону олімпійців і допоміг їм повалити ворогів. А замість подяки і вічної дружби отримав жорстоку кару колись колишнього союзника Зевса.
Більше:
Що таке романтизм
Що таке романтизм? Ніщо не виникає, як мовиться, з нічого. Усяке явище має передісторію. Ось і романтизм виник на якійсь основі, а саме – на фоні Великої французької революції. Якщо зіставити період класицизму і час романтизму, то може виникнут…
Девід Духовни: фільмографія. Кращі серіали і фільми з Девідом Духовни
Девіда Духовни без сумніву можна назвати одним з найбільш відомих і популярних акторів Голлівуду. Величезну популярність йому принесла роль спеціального агента в «Секретних матеріалах». Але цей серіал — далеко не єдина вдала робота….
«Зникла»: рецензія на фільм відгуки критиків
Кіноіндустрія не часто радує не просто гарними стрічками, а фільмами, які змушують глядача задуматися. Такі картини – велика рідкість. До них відноситься і трилер «Зникла», відгуки про який були одностайно позитивними.Екранізація кн…
Олімпійців переслідує страх того, що настане час — і їх спіткає доля батьків. Вони будуть повалені своїми нащадками — молодими богами. Вони не знають, як запобігти це, але знає Прометей. Короткий зміст цієї версії оповідає про те, що йому відомо все, що чекає їх в кінці світу. Зевс хоче дізнатися у Прометея цей секрет, тому і піддає його катуванню, але титан з гордістю мовчить.
Тоді син Зевса Геракл, ще не будучи богом, вирішує припинити муки Прометея в подяку про те добро, яке титан зробив для смертних. Він розправляється з орлом і звільняє Прометея. У відповідь на цей крок Прометей розповідає Гераклові, як зберегти владу Зевса і його соратників.
